Тепловий розрив — це фундаментальний принцип будівельної фізики та інженерний компонент, призначений для переривання шляху теплового потоку крізь матеріал із високою теплопровідністю. У будівництві він спеціально вирішує проблему теплових містків, коли такі елементи, як алюмінієві чи сталеві рами, бетонні плити чи конструкційні кронштейни, створюють короткий шлях для тепла, обходячи шар ізоляції, що призводить до значних втрат енергії, конденсації, утворення плісняви та дискомфорту мешканців. Сам тепловий розрив — це ділянка матеріалу з низькою теплопровідністю, яку вставляють між двома провідними частинами. У контексті алюмінієвих світлових прорізів це зазвичай жорстка смужка скловолокном армованого поліаміду (PA66 GF25/30), яку механічно фіксують і часом склеюють всередині алюмінієвого профілю, розділяючи внутрішні та зовнішні частини. Ефективність теплового розриву вимірюється його тепловим опором та впливом на загальне значення коефіцієнта теплопередачі (U-value) і лінійну теплопередачу (Psi-value) конструкції. Проте функціональний тепловий розрив також повинен мати достатню механічну міцність для передачі конструкційних навантажень (наприклад, тиск вітру та експлуатаційні зусилля) між розділеними провідними частинами, чинити опір повзучості під постійним навантаженням і зберігати свої властивості в широкому діапазоні температур та протягом усього терміну експлуатації будівлі. Впровадження теплових розривів більше не є факультативним покращенням, а є обов’язковою ознакою енергоефективного будівельного проектування, передбаченою будівельними нормами по всьому світу та необхідною для отримання сертифікатів екологічної будівельної практики. Це важливе поєднання матеріалознавства та архітектурної інженерії задля підвищення ефективності, довговічності та сталості будівель.