Термоізоляційний розрив, який часто використовується як синонім «термічного розриву», є основоположною концепцією в будівельній науці та теплотехніці й стосується навмисного введення матеріалу з низькою теплопровідністю в конструкцію для переривання інакше суцільного шляху з високою теплопровідністю. Це стратегічний «розрив» у шарі ізоляції, що запобігає тепловому мосту. Термін може описувати як концептуальний принцип проектування, так і сам фізичний компонент. У контексті будівництва термоізоляційний розрив має важливе значення в усіх місцях приєднання, де переривається основний шар ізоляції, наприклад, там, де бетонна плита з'єднується з зовнішньою стіною, навколо рам вікон і дверей, а також у місцях проходження конструктивних елементів. Ефективність термоізоляційного розриву визначається тепловими властивостями матеріалу розриву (його коефіцієнтом теплопровідності), геометрією (шириною та глибиною) та безперервністю. Наприклад, у металевій рамі вікна термоізоляційний розрив — це поліамідна вставка, яка розділяє внутрішній і зовнішній алюмінієві профілі. У більш загальному сенсі будь-який зазор чи порушення шару ізоляції, навіть якщо воно ненавмисне, можна описати як розрив у ізоляції, що підкреслює важливість безперервності для загальної ефективності. Мета навмисного проектування термоізоляційних розривів полягає в створенні безперервного теплового бар'єра навколо будівельної оболонки, максимізації ефективного R-значення всієї конструкції. Цей принцип застосовується не лише в будівництві, але й в електроніці (наприклад, термічні розриви в радіаторах), промисловому дизайні та виробництві побутової техніки для управління тепловіддачею, підвищення ефективності, запобігання конденсації та забезпечення безпеки та комфорту користувачів. Правильне деталювання та реалізація термоізоляційних розривів є критично важливою навичкою для проектувальників і будівельників, які прагнуть досягти високих експлуатаційних характеристик, енергоефективності та довговічності споруд.