Термін «поліестер поліамід» може стосуватися двох різних матеріалів, кожен з яких представляє високоефективні полімерні системи. По-перше, це може описувати певний клас сополімерів або сумішей полімерів, які хімічно містять ланки естеру (-CO-O-) та аміду (-CO-NH-) у своїй основному ланцюзі. Ці матеріали розроблені для досягнення унікального профілю властивостей, що поєднує переваги обох полімерних груп. Групи естеру можуть забезпечити покращену стійкість до гідролізу, кращу стійкість до УФ-випромінювання та знижене водопоглинання порівняно зі стандартними поліамідами, тоді як групи аміду зберігають високу міцність, ударну в’язкість і термостійкість. Такі сополімери часто розробляються для спеціалізованих застосувань, особливо там, де обмеження чистого поліаміду (наприклад, високе поглинання вологи) є проблемою. По-друге, і частіше в промисловому контексті, «поліестер поліамід» може означати фізичну суміш окремих поліестерів (наприклад, PBT, PET) і поліамідів (наприклад, PA6, PA66). Створення корисної суміші є складним завданням через природну невзаємозмочуваність цих полімерів, що може призвести до розділення фаз і поганих механічних властивостей. Тому для створення стабільної морфології та забезпечення гарного зчеплення між фазами необхідні компатибілізатори. Метою такої суміші часто є зниження вартості сировини, покращення певних характеристик, таких як стійкість до хімікатів, або адаптація набору властивостей для конкретного застосування, яке жоден із полімерів окремо не може оптимально задовольняти. В обох випадках це передові матеріали, які зазвичай використовуються в складних галузях, таких як компоненти автомобілів під капотом, електричні системи та спеціалізовані промислові деталі.