Тепловий місток — це термін будівельної науки, що описує процес концентрованого теплового потоку через матеріал або конструкцію, яка має вищу теплопровідність порівняно з навколишньою ізоляцією в межах будівельного огородження. Це становить слабке місце або замикання в шарі теплової ізоляції конструкції. Цей процес виникає, коли теплопровідні елементи — такі як метал, бетон або навіть щільна кам'яна кладка — утворюють безперервний шлях від кондиціонованого внутрішнього простору до некондиціонованого зовнішнього. Рушійною силою теплових містків є фундаментальний принцип, згідно з яким теплова енергія переміщується з областей високої температури в області низької температури, рухаючись завжди шляхом найменшого опору. У будівлі ізоляція призначена забезпечувати високий опір, але коли присутній тепловий місток, тепло переважно проходить саме через нього. Це локальне збільшення теплопередачі призводить до кількох негативних наслідків: знижує загальну теплову ефективність огороджувальної конструкції, що призводить до підвищення рахунків за енергію; зумовлює значно нижчу температуру внутрішньої поверхні в місці містка порівняно з температурою повітря в приміщенні, що може спричинити конденсацію та ріст плісняви; а також створює холодні ділянки, які викликають дискомфорт у мешканців. Тому усунення теплових містків є важливим завданням у проектуванні високоефективних будівель, що вимагає ретельної деталізації, використання компонентів із тепловим розривом та реалізації стратегій безперервної ізоляції для забезпечення справді ефективного та довговічного будівельного огородження.