Поліамід проти поліестеру: посібник з вибору матеріалу та сфери застосування

Поліамід і поліестер — це дві основні групи синтетичних полімерів, які мають величезне промислове значення, але відрізняються хімічною будовою та відповідними властивостями. Їхня фундаментальна відмінність полягає в функціональній групі ланцюга полімеру: поліаміди (найлон) містять амідні групи (-NH-CO-), тоді як поліестери (наприклад, PET, PBT) містять ефірні групи (-O-CO-). Ця структурна відмінність призводить до кількох ключових розбіжностей у експлуатаційних характеристиках. З точки зору механічних властивостей, поліаміди загалом мають вищу міцність, стійкість до ударів і абразивний опір. Поліестери, особливо армовані, часто характеризуються більшою жорсткістю та межею міцності на розтяг. Важливим чинником є поведінка матеріалу у вологому середовищі: поліаміди сильно гігроскопічні, поглинають значну кількість води, що пластизує матеріал, підвищуючи міцність, але знижуючи жорсткість і розмірну стабільність. Поліестери, навпаки, набагато більш гідрофобні, мають дуже низьке поглинання вологи, що забезпечує відмінну розмірну стабільність у вологих умовах. З точки зору термічних властивостей, поліаміди, такі як PA66, мають вищу температуру плавлення, ніж PBT, але поліестери зазвичай мають вищу температуру теплової деформації (HDT) у формі зі скловолокном. Хімічно поліестери загалом мають кращу стійкість до ширшого спектру хімічних речовин, включаючи сильні кислоти, тоді як поліаміди мають відмінну стійкість до олій і вуглеводнів. З точки зору вартості, масові поліестери, такі як PET, часто дешевші за стандартні поліаміди, хоча інженерні версії можуть мати порівнянну вартість. Вибір між ними залежить від конкретного застосування: поліамід використовують для виготовлення міцних, стійких до зносу деталей, які можуть допускати певні зміни розмірів (шестерні, підшипники), тоді як поліестер обирають для розмірно стабільних, жорстких компонентів у вологих або агресивних хімічних середовищах (електричні роз’єми, корпуси автомобільних деталей).