Матеріал матриці для екструзії є критичним фактором у процесах екструдування пластмасових та алюмінієвих профілів, оскільки саме матриця надає остаточної форми розплавленому матеріалу. Вибір матеріалу матриці зумовлений вимогами до зносостійкості, можливості полірування, міцності конструкції при високих температурах і, іноді, стійкості до корозії. Для екструзії пластикових профілів, особливо інженерних полімерів, таких як скловолокнонаповнений PA66, що використовується у терморозривках, матриці практично завжди виготовляють із високоякісних інструментальних сталей. Поширені варіанти — це AISI P20 та H13 (хром-гарячоробоча сталь). Сталь H13 особливо цінується за чудовий баланс гарячої твердості, зносостійкості та міцності, що є важливим для витримування абразивної дії наповнених склом композицій. Робочі поверхні матриць та критичні зони потоку часто піддають загартуванню та відпуску, щоб досягти високої твердості поверхні, зазвичай у межах 48–52 HRC. Після обробки ці поверхні ретельно полірують до дзеркального стану, найчастіше до шорсткості 8–16 мікродюймів, щоб мінімізувати тертя та запобігти затримці матеріалу, яка може призвести до його деградації та поверхневих дефектів на екструдаті. У випадку екструзії алюмінію, що передбачає значно вищі тиски та температури, стандартом є нітровані сталі, такі як H13, де процес нітрування створює надзвичайно твердий, зносостійкий поверхневий шар. Цілісність, термічна стабільність та якість поверхні матеріалу матриці мають першорядне значення, адже будь-яке зношування чи деформація безпосередньо відтворюватимуться на кожному метрі екструдованого профілю, впливаючи на точність розмірів, якість поверхні та, врешті-решт, експлуатаційні характеристики продукту.